Тези
ВИКОРИСТАННЯ ПЛР ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ПАРВОВІРУСУ СОБАК
Бережна Юлія Олегівна, учениця 11 класу, Харківське територіальне відділення МАН України, Комунальний заклад «Бірківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області», с. Бірки
Юрко Поліна Сергіївна, доцент кафедри біотехнології ім. акад. Ф.І. Осташка Харківської державної зооветеринарної академії, кандидат ветеринарних наук
Аверченко Світлана Юріївна, учитель біології Комунального закладу «Бірківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області», «спеціаліст другої категорії»
Одним із розповсюджених вірусних захворювань собак – є парвовірусний ентерит. Захворювання відоме з 1970-х років минулого сторіччя, для його профілактики розроблено велику кількість вакцин, однак випадки захворювання та загибелі цуценят з характерною клінічною та патогоанатомічною картиною й досі часто зустрічаються в усьому світі. Збудник захворювання – ДНК-утримуючий парвовірус (Canine Parvovirus, CPV). При проведенні діагностики використовують, як класичні методи та підходи, так і сучасні – такі як імуноферментний аналіз та молекулярно-генетичні методи. В Україні також досить часто спостерігають захворювання парвовірусним ентеритом серед собак. Діагностику зазвичай проводять на основі анамнезу, клінічних ознак, експрес-тестів іноземного виробництва. Вітчизняних діагностикумів для швидкої та якісної індикації та ідентифікації CPV не розроблено. Беручи до уваги тенденції сьогодення, для проведення якісної діагностики необхідно використання як імуноферментного, так і молекулярно-генетичних (Полімеразної Ланцюгової Реакції, ПЛР) методів.
В ході досліджень було відпрацьовано температуру відпалу при проведенні ампліфікації. Оптимальна температура, що дозволила отримати якісний результат, становила 60° С. Крім того встановлено високу специфічність та відсутність перехресних реакцій при використанні ПЛР для визначення наявності геному CPV у біоматеріалі. Результати роботи будуть використані для подальших наукових досліджень з вивчення розповсюдження парвовірусу собак на території України.
Еколого-біологічні особливості Жука-оленя (Lucanus cervus Linnaeus) в умовах с. Бірки Зміївського району Харківської області
Аверченко Вероніка, учениця 6 класу Комунального закладу «Бірківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області»;
Аверченко Світлана Юріївна, вчитель біології, спеціаліст другої категорії, Комунального закладу «Бірківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області».
В зоологічній системі комахи займають скромне місце, будучи лише одним з багатьох класів тварин. Проте, за значенням в природі і житті людини займають важливе місце, вони є запилювачами багатьох рослин, санітарами природи, їжею для птахів, беруть участь у ґрунтоутворенні. Багато видів комах потребують охорони. Один з таких видів – Жук-олень (Lucanus cervus Linnaeus). В українській фауні це найбільший представник ряду Твердокрилих з будь-якою іншою комахою його сплутати неможливо. Він трапляється у різних регіонах країни. Жук-олень належить до видів, ареал яких скорочується і яким може загрожувати зникнення. Вивчення еколого-біологічних особливостей цього виду є важливим завданням для розробки заходів з його охорони. Саме тому для дослідження було обрано дану тему.
Мета: вивчення еколого-біологічних особливостей Жука-оленя (Lucanus cervus Linnaeus) в умовах с. Бірки Зміївського району Харківської області.
Дослідження проводили за загальноприйнятими методиками: вели візуальні спостереження та фотофіксацію; всі виміри та огляд комах на предмет пошкоджень було проведено без вилучення їх із природного середовища. Таким чином, проведені дослідження не завдали шкоди рідкісним видам, але це унеможливило встановлення фактичної чисельності рідкісних видів на даній території.
Жук-олень (Lucanus cervus) – вид жуків роду Рогач (Lucanus) з родини рогачевих (Lucanidae). Живе в дуплах старих та мертвих дерев в лісах та лісопосадках, зустрічається в садах; живиться соком, що витікає з дерев. Імаго з'являються в травні, активні до початку серпня, переважно ввечері. Самки відкладають яйця на гниючу деревину, де в подальшому розвиваються личинки. Жук-олень є санітаром лісу: харчуючись порохнею і переробляючи залишки напівзогнилої деревини він сприяє покращенню властивостей ґрунту. Зменшення кількості особин жука пов’язане з прийнятою методикою лісогосподарювання, через яку багато дерев не досягають свого природного віку, у той час як молоді посадки дерев не придатні для харчування та розмноження виду.
На території села Бірки було зафіксовано 12 особин Жука-оленя за період травень – серпень 2020 року, з них 7 особин чоловічої статі та 5 – жіночої. Було проведено виміри довжини тіла комах: найбільший представник серед самців мав довжину тіла разом з рогами 72 мм, а найбільша самка – 45 мм. Відзначено, що жуки, особливо самці, дуже часто стають кормом великих птахів, які з’їдають лише черевце, залишаючи інші частини жука. Саме таких жуків можна часто знайти на лісових дорогах.
Природоохоронними заходами для захисту цього виду комах може бути збереження у первинному стані властивих йому біоценозів, а також активна роз’яснювальна робота та екологічне виховання учнів.
Еколого-біологічні особливості Язикана звичайного (macroglossum stellatarum) в умовах с. Бірки Зміївського району Харківської області
Аверченко Вікторія, учениця 6 класу Комунального закладу «Бірківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області»;
Аверченко Світлана Юріївна, вчитель біології, спеціаліст другої категорії, Комунального закладу «Бірківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області».
За останнє століття бурхливий розвиток промисловості призводить до систематичного забруднення навколишнього середовища, що прямо або опосередковано впливає на флору і фауну. Тому слід приділяти значну увагу дослідженню ентомофауни в цілому та її окремих видів, так як вони відіграють важливу роль у природі та житті людини. Проте, будь-які, навіть найсуворіші заходи захисту, не будуть мати успіху без широкої популяризації знань про комах.
Неймовірно цікавим представником класу Комахи, який зустрічається на території мого рідного села Бірки, є Язикан звичайний, або Хоботник звичайний (Macroglossum stellatarum) – невеликий метелик з родини бражників (Sphingidae). Цю комаху іноді називають метелик-колібрі, спостерігаючи як вона зависає в повітрі, дуже швидко махаючи крильцями. Язикан звичайний є гарним запилювачем: одна комаха в сонячний день запилює за хвилину близько 30 квіток.
Тому метою моєї дослідної роботи було обрано вивчення еколого-біологічних особливостей Язикана звичайного (macroglossum stellatarum) в умовах с. Бірки Зміївського району Харківської області.
Дослідження проводили за загальноприйнятими методиками: вели візуальні спостереження та фотофіксацію.
На основі власних досліджень і опрацювання наукової літератури ми встановили, що Язикан звичайний – міграційний метелик, який має розмах крил 37 - 48 мм. Передні крила сірі з темним малюнком, задні – яскраво-помаранчеві з вузькою темною облямівкою. На відміну від більшості бражників – активний вдень. У цього метелика товсте черевце, довгі вузькі крила і добре розвинені грудні м'язи. Саме завдяки такій будові тіла Язикан може рухатися із великою швидкістю і долати величезні відстані.
Протягом року розвиваються два покоління комах. Метелик дає потомство двічі на рік, а інколи, в сприятливих умовах, – тричі. Гусінь має забарвлення від зеленого до темно-бурого, однак, перед тим як перетворитися в зрілу особину, лялечка стає червоною.
Чисельність комах є нестабільною і сильно змінюється з року в рік. Це обумовлено рядом причин: різка зміна погодних умов, не характерних для місць проживання та розмноження виду, різкі перепади температури, забруднення територій проживання хімічними продуктами, неприємні погодні умови в період міграції.
За літературними даними представники виду зустрічаються в Європі, на півночі Африки, півдні Індії, в середній смузі Азії і на Північному Кавказі. На території дослідження комахи зустрічалися в садах, на узліссях, де тепло і багато сонячного світла.
Доросла комаха Язикана звичайного живиться нектаром, зависаючи біля квітів. За нашими спостереженнями ці метелики віддають перевагу яскравим квітам з великою кількістю пилку, найчастіше зустрічалися біля чорнобривців, петуній, майорів, будяків.
Вивчення екології різних представників ентомофауни – цікава і корисна справа. Велика кількість комах потребує захисту не лише через виключно важливу роль в економіці природи, але й просто через те, що вони радують око своєю присутністю, будучи справжньою прикрасою лісів, парків, водойм.
В майбутньому планую продовжити вивчати представників ентомофауни даної території з метою створення банку даних.
ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ НАЯВНОСТІ ГМО У ЗЕРНІ ТА ЗЕРНОВИХ ПРОДУКТАХ
Канівець Сергій Геннадійович, Харківське територіальне відділення МАН України; Комунальний заклад «Бірківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області», 9 клас;
Аверченко Світлана Юріївна, вчитель біології, спеціаліст другої категорії, Комунального закладу «Бірківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області»;
Юрко Поліна Сергіївна, кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри біотехнології ім. акад. Ф.І. Осташка Харківської державної зооветеринарної академії.
Швидкий розвиток науки створює підґрунтя для використання нових підходів ведення сільського господарства взагалі та отримання харчових продуктів зокрема. З цією метою широко використовують сучасні методи біотехнології, такі як генна інженерія, завдяки якій отримують організми з бажаними ознаками, вносячи зміни безпосередньо у генетичний апарат організму. Законодавство України регламентує обіг, використання, ризики щодо ГМО відповідними наказами, постановами та законами. Обов’язковим є маркування харчових продуктів, виготовлених з використанням генетично-модифікованих організмів, позначкою «з ГМО».
Метою даного дослідження є визначення наявності чи відсутності ГМО у зразках зерна кукурудзи та зернових продуктів (кукурудзяній крупі та кукурудзяних пластівцях).
У ході роботи було освоєно методику якісного визначення ГМО та проведено аналіз зразків на наявність ГМО.
Встановлено наявність ГМО в зразку №1 (зерно кукурудзи, вирощене в приватному господарстві на території села). Цей факт доводить, що на території України вирощуються і реалізуються генетично-модифіковані рослини. Дані результати повідомлені виробнику, йому було рекомендовано вилучити зерно, у якому знайшли ГМО, із раціону худоби та не використовувати його для подальшого засіву.
У зернових продуктах, кукурудзяній крупі та кукурудзяних пластівцях, показники наявності ГМО були негативні, що підтверджує добросовісність торгівельних виробників (кукурудзяна крупа ТМ «Розумний вибір», ТМ «Aro», ТМ «Makfa»; кукурудзяні пластівці ТМ «Своя Лінія», ТМ «Золоте Зерно», ТМ «START!» ), продукцію яких було досліджено.
Дана робота є не лише цікавим та актуальним науковим дослідженням, а також має важливе практичне значення. Матеріали можуть бути використані на уроках біології, екології, хімії, факультативних та гурткових заняттях.
РОЗРОБКА СКЛАДУ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ НА ОСНОВІ ЗАКВАШУВАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ ІЗ АНТИМІКРОБНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ
Головко Софія Василівна, Харківське територіальне відділення МАН України; Комунальний заклад «Бірківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області», 10 клас;
Аверченко Світлана Юріївна, вчитель біології, спеціаліст другої категорії Комунального закладу «Бірківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зміївської районної ради Харківської області»;
Калюжная Ольга Сергіївна, доцент кафедри біотехнології Національного фармацевтичного університету
В останні роки набуває широкого загалу впровадження у раціон продуктів функціонального харчування.
Метою дослідження є обґрунтування раціонального складу функціонального напою із лікувально-профілактичними властивостями на основі молочної сировини - коров’ячого та козячого молока із заквашувальними компонентами.
У ході дослідної роботи розглянуто основні види та склад бактерійних заквасок для приготування кисломолочних продуктів. Як об’єкти дослідження обрано бактерійні закваски «Пробіо йогурт VIVO» і «Біфівіт VIVO» та кисломолочні продукти, виготовлені на їх основі, з використанням коров’ячого та козиного молока.
За допомогою сучасного обладнання експериментально вивчили морфологічні характеристики бактерій, які входять до складу заквасок. Вивчення адгезивних властивостей бактерій обраних заквасок показало, що показники адгезії бактерій закваски «Біфівіт» вищі, ніж у мікроорганізмів, які входять до складу «Пробіо йогурту VIVO». Також отримані результати підтвердили можливість використання для відновлення нормальної мікрофлори кишково-шлункового тракту людини, але після проведення антибіотикотерапії. Випробування жовчостійкості обраних заквасок показало досить високу здатність бактерій, що входять до їх складу, виживати у шлунково-кишковому тракті після проходження крізь стравохід.
За технологічною інструкцією виробника було приготовано кисломолочні продукти, органолептичні та фізико-хімічні показники яких повністю відповідають умовам сучасної нормативної документації.
Результати дослідження свідчать про перспективність використання козиного молока для приготування кисломолочних продуктів функціонального харчування «Пробіо йогурт VIVO» і «Біфівіт VIVO», особливо у дієтичному харчуванні дітей.
ТЕЗИ
ПЛОСКОСТОПІСТЬ: ЛІКУВАТИ ЧИ ІГНОРУВАТИ
Головко Софія Василівна, учениця 8 класу Бірківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Аверченко Світлана Юріївна, учитель біології Бірківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів, спеціаліст ІІ категорії
Проблема профілактики розвитку плоскостопості є невідкладною потребою часу. Плоскостопість – це деформація стопи, при якій характерна підвищена плоскість її склепіння. Навіть невелике відхилення від норми може вплинути на здоров’я та фізичний розвиток людини.
Мета роботи - провести моніторингове дослідження щодо захворюваності на плоскостопість серед учнів 1- 11 класів Бірківської ЗОШ І – ІІІ ступенів за період з 2014 по 2017 р. , експериментально дослідити склепіння стопи в учнів школи,а також підібрати ефективну методику профілактики плоскостопості.
За основу моніторингового дослідження узято результати щорічного поглибленого медичного огляду учнів школи спеціалістами Зміївської центральної районної лікарні. Провівши моніторинг, я виявила, що у нерівній кількості захворювання присутнє у всіх вікових категоріях дітей протягом всіх досліджуваних років. Лише 16 % показників мають значення 0.
На другому етапі роботи мною було проведено соціологічне опитування учнів 5 – 11 класів школи з метою визначення обізнаності з даного питання. Виявилося, що більшість учнів не можуть сформулювати поняття плоскостопість, не знають реальної загрози захворювання. Для розширення знань з проблеми захворювання та профілактики плоскостопості було розроблено інформаційну брошуру “Плоскостопість – не жарт.
На даному етапі мною було проаналізовано 10 стоп учнів добровольців 5 – 11 класів. За методом пантографії та розрахунків індекса Чижина виявлено, що 3 з 10 учнів мають плоскостопість. Досліджувальні підтвердили, що на попередньому медичному огляді їм діагностували дану хворобу, що констатує ефективність цих методів дослідження. А так як цей метод простий, ним може скористуватися кожен, і пересвідчитись чи наявна недуга.
Повністю позбутися плоскостопості не можна, але при використанні комплексного, різнобічного підходу можна полегшити стан хвороби. Плоскостопість: лікувати чи ігнорувати ? Кожен робить власний вибір.
ТЕЗИ
ВИВЧЕННЯ ЕНТОМОФАУНИ СЕЛА БІРКИ ЗМІЇВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Бондаренко Анна Валеріївна, учениця 8 класу; Бірківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Аверченко Світлана Юріївна, учитель біології; Бірківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів, спеціаліст ІІ категорії
Вивчення ентомофауни певної території актуальна та практично важлива тема. За останнє століття бурхливий розвиток промисловості призводить до систематичного забруднення навколишнього середовища, що прямо або опосередковано впливає на флору і фауну. Тому слід приділяти значну увагу дослідженню ентомофауни, так як вона відіграє важливу роль у природі і певні види комах є індикаторами забрудненості. Звідси темою моєї дослідної роботи було обрано “Вивчення ентомофауни села Бірки Зміївського району Харківської області.”
Мета дослідження: дослідити видовий склад та різноманіття ентомофауни села Бірки Зміївського району Харківської області.
Дослiдження проводилися в період серпень - жовтень 2017 року на територiї села Бірки Змієвського району Харкiвської області.
Вивчення видового складу ентомофауни проводили за загальноприйнятими методиками. Вели візуальні спостереження та фотофіксацію. Для отримання матеріалів використовували ручний збір, для відбору комах – мешканців поверхні ґрунту використовують також пастки Барбера-Гейлера, збір комах з листя і крони проводили методом струшуванням та обкошуванням гілок сачком. Виявлених комах ідентифікували за допомогою визначників.
В результаті досліджень мною виявлено 40 видів комах. Ідентифікували 29 видів з 6 рядів. Серед них визначено три представника Червоної книги України (Жук-олень (Lucanus cervus), Подалірій (Iphiclides podalirius), Вусач Дубовий (Cerambyx cerdo)). Найбільше видів припадає на представників ряду Твердокрилих 31%, в рівній кількості 17 % представників рядів Лускокрилі та Клопи, менше 14% видів відносяться до Двокрилих та Перетинчастокрилих, а найменше всього 7% види ряду Прямокрилих. Більшість виявлених видів є фітофагами. Згідно аналізу за життєвими формами виявлено, що 60% представників є фітофілами, 40% геофілів.
Серед зібраних комах є шкідники сільськогосподарських культур та лісів (Хрущ травневий східний, Колорадський жук, Капустяний білан, Східна плодожерка, Бурякова мінуюча муха, Білокрилка капустяна, Паломена зелена, Вовчок звичайний,), запилювачі квіткових рослин (Бджола медоносна, Джміль глинистий), переносники захворювань людини та тварин (Кімнатна муха, Комар звичайний), суспільні комахи (Бджола медоносна, Мураха руда лісова) та комахи синантропи (Кімнатна муха).
В майбутньому планую продовжити вивчати якісний та кількісний склад ентомофауни даної території з метою створення банку даних.
Тези
БІРКИ – НАУКОВА СТОЛИЦЯ ПТАХІВНИЦТВА УКРАЇНИ
Катеринич Данило Олегович – учень 9 класу; Бірківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів.
Аверченко Світлана Юріївна - вчитель біології; Бірківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів.
У мальовничому куточку Слобожанщини, в 40 кілометрах на південь від Харкова між річками Джгун (3,5 км, правий берег) та Мжа (5 км, правий берег) розташувалося моє рідне село. Найбільш відомими історичними подіями, з якими пов’язують селище Бірки є Храм Христа́ Спаси́теля на місці краху імператорського потягу в 1888 році (рис. 1) та Інститут птахівництва Національної академії аграрних наук (зараз Державна дослідна станція птахівництва НААН) (рис. 2). Якщо перша подія зробила Бірки відомими на всю Російську імперію то друга – на Радянський Союз та весь світ. Саме чому Бірки з 1966 року стали науковою столицею птахівництва нашої країни? Відповіддю на це запитання є ця робота.
Птахівництво України на початку ХХ століття являло собою галузь, розосереджену на безліч селянських дворів, де містилася в основному безпородна і малопродуктивна птах. В середині 20-х років в Україні вже діяв центр сільськогосподарської кооперації «Кооптах» (с.Бірки Харківської обл.), Куди завозилася племінна птиця, закуплена за кордоном (Англія, Польща, Німеччина, Італія). У 1927-1928 рр. організуються перші інкубаторно-птахівничі станції (ІПС) і з їх допомогою - перші птахоферми в сельхозкоммунах і сільгоспартілях, де розводили чистопорідну птицю, переважаючу по продуктивності місцеву.
В 30-ті роки в Україні почали створювати перші птахофабрики і спеціалізовані племінні господарства.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 31 липня 1959 і наказом МСХ УССР від 22 серпня 1959 Українська науково-дослідна станція з птахівництва перетворена в Український науково-дослідний інститут птахівництва з підпорядкуванням Української академії сільськогосподарських наук.
Значною подією для вітчизняного птахівництва було проведення в 1966 році в Києві XIII Всесвітнього конгресу з птахівництва. В Бірках до цієї події було повністю змінено, а краще сказати створено інфраструктуру села. На сам перед було збудовано головні корпуса Інституту птахівництва (рис. 2) та його дослідної станції. Український інститут птахівництва став другою в Радянському Союзі та першою в Україні науковою установою в галузі птахівництва. Разом з цим в Державному підприємстві „Борки” Інституту птахівництва було зосереджено найпотужнішу селекційно-племінну базу з птахівництва, до якої входили племінні заводи з утримання різних порід курей, індиків, качок та гусей.
Науковцями дослідного інституту досліджено та виведено велику кількість порід птиці.
Порода курей «Бірківська барвиста» виведена науковцями Інституту птахівництва НААН в період 1998-2005 роки шляхом складного схрещування з використанням білого та кольорового леггорнів вітчизняної селекції (рис. 16). На даний час створювана порода представлена однією лінією "А" з трьома основними типами забарвлення оперення: сріблясто-смугастий дикий тип – 87%, сріблястий дикий тип - 8%, чорно-смугастий – 5%.
Науковцями Українського науково-дослідного інституту птахівництва створено чотири різновиди українських качок, які відрізняються за забарвленням оперення: білі, сірі, глинясті, чорні білогруді.
Таким чином, не зважаючи на зміну назви провідної установи (Інститут птахівництва НААН – Державна дослідна станція птахівництва НААН), яка розташувалося в центрі села Бірки, вона була і залишається Головною науково-дослідною установою галузі птахівництва. А відповідно до цього Бірки є лишаються науковою столицею та племінним центром України.
Тези
Вплив групи крові на особливості характеру людини
Ковалевська Вікторія Юріївна - учениця 9 клас; Бірківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
Аверченко Світлана Юріївна - учитель біології; Бірківської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів, спеціаліст
Група крові, будучи чітким генетичним відбитком, ідентифікує людину настільки ж вірогідно, як і ваша ДНК.
Я вважаю, що свою групу крові має знати кожна людина. В нашій крові на молекулярному рівні закладена та інформація, та програма, якої ми повинні дотримуватися, щоб жити щасливо і повністю реалізуватися у житті. Тому метою моєї роботи стало простежити залежність особливостей характеру людини від її групи крові. Та підтвердити важливість знання своєї групи крові кожною людиною. У дослідній роботі я розглянула проблему впливу групи крові на характер людини і прийшла до висновку, що від групи крові залежить багато в житті і долі людини.
Мною було визначено, що люди з I групи крові є дуже товариськими. Серед них в 3 рази частіше зустрічаються лідери. Найбільш часто представники цієї групи мають такі типи темпераменту як сангвінік і флегматик. Люди з I групи крові найбільш стійкі до стресових ситуацій. У них часто зустрічаються захворювання КШТ, підвищена чутливість до інфекційних захворювань.
Учні з II групою крові, як правило, товариські. Вони добре уживаються у колективі. З усіх протестованих «носіїв» II групи крові всього 5% є лідерами. Темпераменти – сангвінік, холерик, флегматик, що говорить про різнобічності цих людей. Люди з ІІ групою крові найбільш схильні до стресу. Страждають на алергії,порушення зору, захворювання ШКТ та часті застуди.
Володарі III групи легко співіснують з різними людьми і вписуються в будь-яку обстановку, при цьому залишаючись самими собою. У них присутні такі типи темпераменту як сангвінік, холерик і меланхолік. «Носії» III групи крові досить спокійні. У них найчастіше зустрічаються порушення опорно-рухової системи, захворювання щитовидної залози .
Учні з IV групою крові не претендують на лідерство. Темпераменти, виявлені у людей з IV групою крові: сангвінік, флегматик. Представники ІV групи крові мають знижений імунітет. Тому часто хворіють на вірусні захворювання та застуди.
Знаючи свою групу крові, ми можемо дізнатися про те, яким якостям повинні відповідати, який спосіб життя вести, щоб успішно жити.
Тези
МІКРОСКОПІЧНІ ГРИБИ - ДЕСТРУКТОРИ СТІНОВОГО ПОКРИТТЯ
Кисла Олександра Андріївна - учениця 9 клас; Бірківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
Аверченко Світлана Юріївна - учитель біології; Бірківської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів, спеціаліст
У сучасному антропогенному середовищі мікроскопічні гриби завдають великих збитків будівлям різного призначення. Водночас, проблема біопошкоджень тісно пов’язана з екологією людини через те, що деструктори різних матеріалів часто є умовно патогенними мікроорганізмами, здатними викликати захворювання людини. Виходячи з цього метою роботи стало визначення мікобіоти ділянок пошкодження стін та інтер’єру на прикладі Бірківського будинку культури.
У літературі зустрічаються різні методи боротьби з мікроскопічними грибами, тому я вирішила порівняти та визначити найефективніші з них для того, щоб розробити рекомендаціїї щодо боротьби з мікроскопічними грибами.
Виконавши дослідну роботу, я виявила мікроскопічні гриби з пошкодженого стінового покриття приміщення Бірківського будинку культури, вони представлені широким спектром, що налічує 6 видів: Penicillium, Mycorales, Alternaria, Aspergillus, Fusarium, Saccharomycetaceae. Найчастіше зустрічаються гриби видів Penicillium, Mycorales, Alternaria, Saccharomycetaceae. За кількістю переважають гриби видів Penicillium, Mycorales, Alternaria. Більшість представників виділеної мікобіоти є звичайними грунтовими мікроорганізмами та сапротрофами, але деякі з них можуть бути небезпечними збудниками хвороб, мікозів та мікогенних алергій. Для боротьби з мікроскопічними грибами краще використовувати вапно або хімічиі засоби. Оброблення треба робити не одноразово, а систематично, поки хворобу не буде поборено. Для профілактики рекомендую частіше провітрювати кімнати, особливо ванну, не купувати м’які меблі, матраци та подушки, заповнені каучуком. Від поту на них може з’явитись цвіль, добре просушувати одяг перш ніж вішати його у шафу.